Iсторiя

на попередню сторiнку

Олександрійський район: пам’ять століть. Знаменні та пам’ятні дати на 2015 рік (№ 2)

Олександрійський район: пам’ять століть.  Знаменні та пам’ятні дати на 2015 рік (№ 2)

170 років з дня народження (5 травня 1845 рік) голови Олександрійської земської повітової управи, земського діяча Миколи Івановича Зерваницького (працював на посаді з 1877 по 1903 рік).

У 1871 році обраний гласним Олександрійського повітового земського зібрання.

Був головою з’їзду мирових суддів Олександрійського повіту, повітовим предводителем дворянства.

З 1877 р. і до самої смерті – голова Олександрійської повітової земської управи, директор Олександрійського тюремного відділення.

Особливо значними є його заслуги у розвитку народної освіти й медицини. Зокрема, дякуючи йому Олександрійський повіт прославився тим, що одним з перших у Російській імперії забезпечив народні читання «чарівними» ліхтарями з «туманними» картинками. У 1902 р. народні читання з тіньовими картинками проводились у 87 школах Олександрійського повіту. Було влаштовано 378 читань, які відвідало понад 27 тисяч учнів.

Про популярність Зерваницького свідчить той факт, що на його похорон у село Пустельникове зібралося кілька тисяч селян. Олександрійське земство мало намір з метою увічнення пам’яті Зерваницького спорудити йому пам’ятник від земства та відкрити в Олександрії ремісничо-грамотне училище його імені. У прощальному слові підкреслювалось: «Він протягом 33 років стояв на сторожі розвитку всіх галузей земського господарства і завдяки йому Олександрійське земство зайняло одне з перших місць в губернії рівнем медицини. Рівень справи народної освіти створила славу повіту не тільки в губернії, а й далеко за її межами».

Помер Микола Іванович у Москві, але похований на батьківщині.

Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2007 рік. Люди. Події. Факти /В. Босько - Кіровоград:Центр.-Укр.вид-во, 2006.- С.126

Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік. Люди. Події.Факти /В. Босько.- Кіровоград:Центр.-Укр.вид-во,2009-с.73

Босько В. Найвидатніші діячі Олександрійського повітового земства: Іван Горонович, Микола Зерваницький, Семен Пишчевич та інші / Володимир Босько // Народне слово. - 2012. – 11 травня. - С. 6, 7.

Веселовский Борис Борисович. История земства за сорок лет/ Борис Веселовский .- Санкт-Петербург : Изд-во О. Н. Поповой, 1909-1911 .- т.3.-с.219

Николай Иванович Зерваницкий (Некролог) // Сборник Херсонского земства . – 1903. - № 5. – с. 286-289

165 років з дня народження Попільницького Олексія Захаровича (12 лютого 1850 року), історика, бібліофіла, педагога і громадського діяча.

О.Попільницький народився в містечку Нова Прага Олександрійського повіту в сім’ї псаломщика. Отримав вищу юридичну освіту в Новоросійському університеті міста Одеса. Мав приватну педагогічну практику в різних містах Російської імперії, в тому числі в Олександрійському повіті, а також в Швейцарії. Його дослідження щодо ліквідації кріпосного права ввійшли до класичних досліджень з цього питання. Був заарештованим за підозрою у співпраці з революційною організацією «народників».

Наприкінці життя працював на батьківщині  - у Новій Празі (1915-1929 р.р.)

Зібрав унікальну бібліотеку, частина якої, а також його архів, у 1929 році збагатили фонди Всенародної бібліотеки України, нині книжкові фонди Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського.

Архів Попільницького містить крім наукових видань і унікальні краєзнавчі матеріали про наш край.

У 2009 році за сприяння відомого новопразького краєзнавця Федіра Плотніра у Києві видано книгу про життя і діяльність О.Попільницького «Бібліотека та архів Олексія Захаровича Попільницького» за авторством Л.М.Дениско.

Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік. Люди.Події.Факти.-Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2009.-С.49.

Дениско Л.М. Бібліотека та архів Олексія Захаровича Попільницького. – К., 2009. – С.3-32.

Кохан А. І. Олекса Захарович Попільницький [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор.- 1982. – 19 лютого.- С.3

Кохан А. И. Книга про нашого земляка [Текст] / А. И. Кохан // Сільський вісник. - 2009. - 29 травня. - С. 6

Кохан А. І. В архіві Енгельса — праця нашого земляка [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор.- 1967. – 17 листопада. - С.4

165 років з дня народження дослідника минулого Олександрійщини, українського фольклориста і етнографа Бессараба Івана Венедиктовича.

З 80-их років 19 століття до 1916 року жив і працював вчителем у Новій Празі Олександрійського району. Протягом 30 років збирав та упорядковував народні пісні, легенди, приказки, прикмети, дитячий фольклор, описав багато народних звичаїв і обрядів, які зібрав та опублікував у книзі «Материалы для этнографии Херсонской губернии» (1916), досліджував питання культурних взаємин росіян, українців, білорусів та поляків.

Згадувані «Материалы…» були зібрані на території Олександрійського повіту, зокрема у Новій Празі, про що зазначав сам автор у передмові до видання. Книги з етнографії увійшли до золотого фонду етнографічних досліджень України.

Кохан А.І І.В.Бессараба – етнограф, фольклорист, учитель [Текст] / А.Кохан // Ленінський прапор. - 1971. – 13 листопада.

160 років тому (1855 рік) Олександрія виконувала тимчасово функції губернського центру Херсонщини. Через військовий стан Херсону, губернського міста, в Олександрії були розміщені найголовніші державні установи, судові органи влади.

«З жовтня 1855 і до половини серпня наступного року, з нагоди військових обставин міста Херсону, в Олександрії знаходилися: губернське правління, кримінальна, громадянська і державного майна палати, приказ громадського піклування, лікарська управа, совісний суд, депутатське зібрання, канцелярське і сирітське училище; казенна палата була в Олександрії тільки два місяці. З прибуттям херсонців, як головних і численних споживачів (порівнюючи звісно з Олександрією), ринок наш разом подорожчав і утримав ціни майже однакові і по теперішній час [початок XX століття – упорядники]; між тим до прибуття херсонців, Олександрія славилася своєю дешевизною товарів», - розповідає краєзнавець Василь Нікіфоров.

Никифоров, В.Н. Описание прихода, принадлежащего соборной Успенской церкви уездного города Александрии Херсонской губернии [Текст] / В.Н. Никифоров // Херсонские епархиальные ведомости. – 1873. – № 17, 1сентября; прибавление. – С. 488 – 510. – Содержание: Общий исторический очерк местности, в которой находится приход, приписанный к Успенскому собору г. Александрии. – С. 488 – 491.

155 років (1860 рік) з дня народження Борисова Миколи Івановича, земського статистика, громадського діяча.

Працював статистиком Олександрійського повітового земства, друкував статті у часописах «По морю и суше», «Сборнике Херсонского земства». Уклав унікальне джерело з вивчення земської справи - «Систематический свод постановлений Александрийского уездного земского собрания с 1865 по 1888 годы». Автор сільськогосподарських бюлетенів по Олександрійському повіту, автор праць з сільськогосподарської та освітянської тематики: «Сельскохозяйственный обзор по Александрийскому уезду за 1889-1890 год», «Опыт шелководства в Александрийском уезде Херсонской губернии», «Волшебный фонарь в народной школе. По данным Александрийского уездного земства за 1889-1895 г.г.».

150 років з дня проведення (1865 рік) перших земських зборів Олександрійського повіту, органу місцевого самоврядування.

Про початок земської діяльності на Олександрійщині розповідає В.Нікіфоров: «На початку 1865 року введено тут земські установи. Гласних на повіт належить мати 76. У квітні 1869 введено судово-мировий інститут… Перший склад Олександрійської повітової земської управи був наступний: голова, кандидат прав І.І.Горонович та члени: колезький радник Ілля Олександрович Петкович, майор Євген Васильович Левшин, штатський ротмістр І. З. Колесников, поручик Петро Михайлович Агєєв і купець Андрій Іванович Клейменов». Олександрійське повітове земство було одним з активніших у Херсонській губернії, мало чимало видатних земських діячів, опікувалось будівництвом і ремонтом земських лікарень, шкіл, доріг, мостів. Земське зібрання та управа стали осередком формування місцевого органу влади, який мав прогресивні погляди.

Никифоров, В.Н. Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии [Текст] / В.Н. Никифоров // Херсонские епархиальные ведомости. – 1876. – № 22, 15 ноября; прибавлен. – С. 394 – 410; № 23, 1 декабря; прибавления – С. 427 - 460; № 24, 15 декабря; прибавления – С. 165 - 202; 1878. – № 18, 15 сентября; прибавления. – С. 535 – 539; № 19, 1 октября; прибавления. – С. 568-579; № 20, 15 октября; прибавления. – С. 603 – 615.

105 років  з дня народження Логвина Григорія Никоновича (1910), українського мистецтвознавця, дослідника стародруків.

Народився в селі Косівка Олександрійського району 22 травня 1910 року в заможній і освіченій селянській родині. Як згадував дослідник, від матері отримав розвинене емоційне відчуття, а від батька — любов до порядку, відповідальність за свої вчинки й незалежний характер.

У 1926 р. закінчив семирічну школу в Олександрії, а в 1929 — сільськогосподарську профшколу в селі Шамівка, після якої працював головним агротехніком, заступником голови і навіть головою колгоспу у селі Дмитрівка. З 1931 року – навчається та працює за межами Кіровоградщини.

Доктор мистецтвознавства, автор численних мистецтвознавчих видань.

Помер 7 березня 2001 року.

Твори Г. Логвина

«Чигирин. Суботів. Архітектурно-історичний нарис» (1954),

«Киево-Печерская лавра» (1958),

«Киев» (1960, 1967, 1982),

«Украинское искусство Х-ХVІІІ вв.» (1963),

«Чернигов. Новгород-Сиверский. Глухов. Путивль» (1965, 1980),

«По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки» (1968),

альбом «Софія Київська» (1971; «З глибин. Давня книжкова мініатюра ХІ-ХVІІІ століть» (1974, 1977),

«Украинские Карпаты» (1973),

«Український середньовічний живопис» (1976),

довідник-путівник «Украина и Молдавия» (1982, 1987),

«З глибин. Гравюри українських стародруків ХVІ-ХVІІІ ст.» (1990) та ін.

Літературний словник Кіровоградщини.- Кіровоград: Кіровоградське державне видавництво, 1995. – С.61

Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2009. - 790 с.: іл.

Кохан А. І. Шевченківські лауреати з Олександрійщини [Текст] / А. І. Кохан // Олександрійський тиждень. - 2007. - 7 червня. - С.2

Лауреатами Шевченківської премії, які пов’язані з Олександрією, стали Євдокія Колесник, Григорій Логвин, Борис Нечерда, Іван Литовченко.

Кохан А. І. Шевченківський лауреат з Косівки [Текст] / А. І. Кохан // Сільський вісник. - 2005. - 29 жовтня. - С. 3

105 років з дня народження (19 квітня, за іншими даними 30 травня 1910 року) Жежері Олександра Юхимовича – Героя Радянського Союзу.

Олександр Жежеря народився у с. Ворошилівка (тепер с.Олександрівка) Олександрійського району в сім’ї селянина - бідняка, українець. До війни працював пасічником, обирався до складу правління колгоспу в рідному селі. Учасник ВВВ. На фронті – із січня 1944 р. Гвардії сержант, командир кулеметного розрахунку. Відзначився у боях за визволення Кіровоградщини, при форсуванні Південного Бугу і Дністра, на Сандомирському плацдармі. Особисто знищив 600 гітлерівців.

Загинув у бою 1944р. у Польщі. Похований у польському селі Конемлоти Келецького воєводства. 13 вересня 1944 року гвардії сержант Жежеря О.Ю. посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У польському місті Ченстохові, при визволенні якого загинув кулеметник, встановлено пам’ятник герою. Кулемет, на якому викарбувано ім’я Жежері, експонується в одному із залів Центрального музею Збройних Сил СРСР у Москві. У 1957 р. на честь земляка односельці назвали його рідне село Олександрівкою.

Герои Советского Союза: краткий биографический словарь  в 2 т. / Т.:1 Абаев-Любичев. –М: Воениздат, 1987. – с.498

Віктор Голобородько, Ірина Голобородько, Надія Чуянова

Далі буде...

0    1301     12.02.2015


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!