Культура

на попередню сторiнку

У Кропивницькому побачила світ поетична збірка учнів профтехучилищ області

У Кропивницькому побачила світ поетична збірка учнів профтехучилищ області

«Ми - діти рідної землі! - ці промовисті віршовані рядки Ілллі Панченка-учня ПТУ №5 міста Світловодська стали назвою вже четвертої щорічної збірки поезій 70 юних авторів, які наразі здобувають робітничі спеціальності в професійно-технічних навчальних закладах області.

Пропонована збірка побачила світ напередодні Нового року і складається з чотирьох тематично-різножанрових розділів, до яких увійшли поезії майбутніх робітників, об’єднані щирою любов’ю до людей, рідної землі, природи, своїх батьків, домівки, яка зігріває родинною атмосферою, прагненням викликати у читачів повагу до української мови, художнього слова, традицій та звичаїв українського народу, народної пісні – найприроднішого і найглибиннішого начала людського життя.

Саме таким началом вирізняються перші проби юних поетів, які мріють про те, щоб їхні дороги були прямими, а радість – невичерпною.

«Творча палітра відбиває реалії сучасного життя по-різному: то піднесено-романтично, то драматично-болісно, із властивим для юності самоспостереженням і закличними інтонаціями, залежно від головного вектора пізнання – себе чи світу», - зазначає поетеса -кропивничанка Антоніна Царук у передмові до поетичної збірки. – «І це найважливіша робота, яку кожен мусить виконати самотужки, заслуговуючи на її возвеличення».

Не будемо надто прискіпливими до мовних недоладностей в частині поезій, які, до слова, трапляються навіть у важливих державних документах (в ухваленій в червні 1996 року Конституції України вжите стилістично невправне словосполучення забезпечення безпеки, якого можна було б уникнути, написавши гарантування безпеки - авт.)

 Як носії органіки української мови, здатної виражати найніжніші порухи душі, пишуть про її збереження та захист учень ДНЗ «Вище професійне училище №4 » Станіслав Новицький («Мова українська») та його ровесниця Вікторія Чорнобривець з ДНЗ «Кіровоградський професійний ліцей сфери послуг» («Мова»).

Не можна без хвилювання читати поетичні рядки учениці ДНЗ Олександрійський професійний аграрний ліцей» Дар’ї Голуб про свою любов до України, до якої хочеться припадати все життя:

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами.

І як до тебе рідний край

Шепоче колосками.

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина ,

Сповідь перед рідним краєм продовжують ще кілька учнів цього навчального закладу. Своєю поезією з назвою «Співуча Україна» Микола Перев’язко, який по-дитячому милується «ранковим сонцем, що блищить, несе тепло і світло», «блакиттю небес, країною золотистою», курликанням журавлів, квітучими садами та рясними врожаями. А ось Сергій Кумпан малює перед читачем неповторну картину української природи з її широкими просторами, на яких він зріс, звичайною польовою ромашкою, що вабить око, малесеньким струмком,який несе водичку у велику річку («Як у нас на Україні»).

Про шкідливість поганих звичок у житті молодої людини, зокрема тютюнопаління та алкоголю розповідає Тетяна Ляшко («Не губи своє життя! А ось її товариш по навчанню Сергій Єгоров знайомить читача з місцем свого народження – селищем Нова Прага, де гостей радо зустрічають з рушниками вишиваними та хлібом-сіллю роботящі люди, які « люблять землю, цінують працю, прагнуть в мирі жити».

Щирим прагненням розповісти про Олександрійський професійний аграрний ліцей, який готує «сучасних і справжніх майстрів: перукарів, машиністів кранів, механізаторів та водіїв», пройнятий вірш «Наш ліцей», автором якого є Катерина Павленко, називаючи його серед інших закладів профтехосвіти області найкращим.

Кожен, хто рухавсь

у напрямку Косівки,

Чи Бутівського, чи Протопопівки.

Кожен, хто пильний і актуальний,

Бачив наш рідний заклад навчальний.

Читаю колективну поетичну збірку «Усі ми - діти нашої землі…» - і думаю про те, що небайдуже ставлення її авторів до непересічних загальнолюдських цінностей, які за словами Антоніни Царук, «проектуються на власне життя», а слово поетичне стає на захист усього найдорожчого та найріднішого.

Анатолій Саржевський,

член Кіровоградського обласного

літературного об’єднання «Степ»

0    440     11.01.2018


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!