Олександрійський ретрозліт: запорізький «Фаетон», криворізька «Техніка слави» та рятівник-«Хижак»

Запорізький автомузей «Фаетон» був хедлайнером ретрозльоту, оскільки привіз унікальну колекцію чудових старовинних автівок, в тому числі рідкісні експонати, що і сьогодні можуть проїхатись вулицями міста. Представник «Фаетону» Семен Мушер розповів, що найцікавіші екземпляри є справжньою гордістю об’єднання автореставраторів і мають не тільки естетичну, а й історичну цінність у справжніх поціновувачів ретро-стилю.

-Чим Ви здивували олександрійцівта гостей?

– Найстаршим експонатом виставки. Це – відомий американський Форд моделі А. Це представник другого покоління, один із тих автомобілів, які випускалися з 1905 до 1929 року.

Ми привезли в Олександрію на ретро фестиваль сім автомобілів, два з них – це військові автівки. Наприклад, радянський ГАЗ-67 Б та американський військовий автомобіль «Dodge 3/4». Також представлені легкові автомобілі, такі як Форд А 1927 року випуску, Fiat 1100 зразка 60-х років, MiniCooper 1966 року, величезний американський кабріолет CadillacEldorado 1975 року та не менш цікава машина AustinFX4, яка є найвідомішим зразком лондонського таксі. Всі автомобілі досить різноманітні і я вважаю, що гостям нашого фестивалю буде цікаво їх оглянути.

– Опишіть в двох словах історію цього Форду, як він до Вас потрапив?

– До нас він потрапив з-за кордону. Природно, що за стільки років в нього було дуже багато власників. Зважаючи на його вік, він прибув до нас у неналежному стані і потребував відновлювально-реставраційних робіт. Реставрація була досить тривалою, однак, завдяки нашим спеціалістам, сьогодні можна його побачити у первісному вигляді.

– Скажіть, будь ласка, як Ваш музей став володарем лондонського таксі?

– Машина була придбана нами, вона здолала багато кордонів перед тим, як дістатися Запоріжжя. Автомобіль цікавий тим, що є одним із символів Лондона. До речі, у Великобританії дозволено експлуатувати авто для таксі лише цієї марки. Звичайно, автомобільний ряд змінюється з року у рік, але взагалі, починаючи з 30-х років, форма кузова залишається незмінною. Комплектація автомобіля також дуже цікава, він обладнаний швидкоз’ємним пандусом для перевезення інвалідів. Як саме функціонує цей пандус? Водій швидко його встановлює, щоб людина із особливими потребами змогла потрапити в салон і вийти з нього. Потім так само легко цей пандус складається.

– Що Ви скажете про Cadillac, яка історія в цього автомобілю?

– Він також перетнув декілька кордонів, пройшов усі необхідні етапи реставрації. Це остання модель Cadillac кабріолет 1975 року, який оснащений досить потужнім мотором, в нього під капотом 400 кінських сил. Пізніше було заборонено випуск кабріолетів з такою потужністю і, можна сказати, що це остання модель такого рівня.

– Чому було заборонено їх випускати?

– З точки зору безпеки. У кабріолета дах м’який, але через надпотужність кузов машини недостатньо захищений.

 – Cadillac
досить великий. Наскільки він може маневрувати?

– Це достатньо динамічна машина, але в умовах перевантаження наших доріг іноді виникають складнощі. Попри все ми намагаємося до цих умов пристосовуватись.

– Розкажіть, як часто Ви їздите на виставки та фестивалі зі своїми експонатами?

– Це вже наш 5-ий ретро фестиваль у цьому році. Ми вже побували в Києві, Харкові, Львові, Дніпрі. І в планах відвідати осінній фестиваль у Києві. Наші друзі-кияни молодці, вони дуже активні, тому проводять цей зліт два рази на рік. Сьогодні ми вперше в Олександрії, нам дуже сподобалась сама організація. Нас гостинно прийняли і розмістили.

Представник ретро клубу міста Кривий Ріг «Техніка слави» В’ячеслав Вербило розповів про раритетні військові автомобілі, які пройшли крізь воєнне лихоліття, але були відновлені.

– На фестивалі представлений унікальний воєнний автомобіль, його ще називають «полуторка», розкажіть його історію?

– Це автомобіль Горьківського автозаводу ГАЗ ММ, 1942 року випуску. Машина цінна тим, що брала участь у визволенні України від нацистських загарбників. Вона була в жахливому стані, але ми її відновили і з 2012 року вона бере участь майже у всіх урочистих заходах Кривого Рогу. Через нестачу металу під час війни, деякі деталі, такі як бампер, передні гальма, половина кабіни, двері, крила, фари були зняті та пішли на метал для фронту. Двигун авто має об’єм 3,280 л та 40 кінських сил, вантажопідйомність 1,5 тони.

– Як часто та для чого вона використовувалась у воєнні роки?

– В ті роки багато користі вона принесла на Ладозі, коли Ленінград був відрізаний від підтримки, блокований ворогом. Нею вивозили поранених, дітей, перевозили продукти –  усе через Ладогу та по льоду. Тут важка машина тонула, а «полуторка» йшла спокійно, так як важить усього1600 кг.

– В чому полягає її особливість?

– Це перший вантажний автомобіль ГАЗу. Її попередником був Форд АА. З 1922 року це авто збирали з деталей, які привозили з США, а в 1928 році, коли вже був побудований власний завод, її виготовляли із власних деталей. Під час війни один завод було розбомблено, його були змушені перенести за Урал.

– Чи знаєте Ви скільки приблизно їх було випущено?

– Здається, їхня кількість дорівнювала153000, а до наших часів збереглося лише два автомобілі. За попередніми даними, машин ГАЗ АА залишилося 12 одиниць. Лише два ГАЗ ММ збереглися до наших часів у Музеї Збройних Сил Росії та у нас, в Кривому Розі.

– Розкажіть, будь ласка, чому вона називається саме «полуторкою»?

– Через те, що машина має вантажопідйомність у 1,5 тони. На фестивалі було представлено дуже багато різноманітних «залізних коней», але ми вирішили представити ті автомобілі, які, на нашу думку, заслуговують найбільшої уваги, не тільки через свій поважний вік, а й через їхню історичну цінність та безперечний внесок у історію. Ці машини не просто десь стояли та припадали пилом, але й приносили реальну користь багатьом людям. Одним з таких авто є «Хижак». Ця машина була створена з метою обслуговування мотоциклетного змагання класу Enduro, але потім несла службу на Сході нашої України.

Сергій Доценко, один з організаторів фестивалю, розповів про унікальну автівку, яка здолала чимало кілометрів у Карпатських горах та рятувала українських воїнів в АТО.

– Такої машини, як у вас, на виставці більше немає. Опишіть, будь ласка, «Хижака», яка в нього історія?

– Ця машина – ідея мого колеги із мотоклубу «Карпати» з Коломиї. Члени цього клубу хотіли створити автомобіль, який буде обслуговувати змагання класу Enduro і використовуватись туристами для пересування по горах. Вони взяли основну базу А-66 з розкаткою і мостами, 6-ти літровий двигун Мерседесу та надійну гальмівну систему КАМАЗ. Спочатку з цим автомобілем ми поїхали на виставку ВДНГ у 2006 році і зайняли там 2 місце, потім почали обслуговувати змагання класу Enduro, а останнім часом ця машина допомагала учасникам бойових дій в АТО.

– Розкажіть, як часто Ви на ній виїжджаєте?

– Наразі поїздок не дуже багато. Мотор сам по собі дуже економний, витрати палива залежать від погодних умов та поверхні, по якій ми їдемо, але зазвичай він бере 18-20 літрів на 100 кілометрів. І за прохідністю і за силою мотору автомобіль перевершує багатьох.

– Ви говорите, що машина була в АТО, розкажіть, можливо, про якийсь цікавий випадок.

– Мій колега Василь Паландюк, який був розробником цієї машини, розповідав, що один із скелелазів упав з гори, ніякої техніки не було поряд, тому ми найближче під’їхали до місця падіння. Десь біля 6 кілометрів ми його несли на руках, а потім доставили його на цьому автомобілі до лікарні. В АТО ця машина мала змогу теж показати себе: усі «сєпари» коли бачили її, казали, що на ній привезли зброю для «укропів» на передову. Наш «Хижак» пройшов, як кажуть Крим, Рим і мідні труби.

– Чому така назва – «Хижак»?

– Оскільки авто було зроблене для гірської місцевості. Там, де Карпати, ліси, а в лісах, звісно, найсильніші хижаки, звідти і назва. Він схожий на володаря доріг. Хіба ні?

– Минулого року Ви не були в Олександрії. Взагалі ви часто відвідуєте з нею різноманітні заходи?

– Так, минулого року ми не змогли потрапити на фестиваль, так як машина була потрібна в АТО. А в цьому році вона знаходиться тут, в Олександрії. Можна сказати у неї відпустка.

– Як ви ставитесь до своєї машини?

– Як колись сказав мій начальник розвідки: «Автомобіль любить чистоту і ласку». По такому принципу ми за нею і доглядаємо.

– У вас це одна машина, чи ще можна побачити якісь експонати?

– В нас ще є мотоцикл, 1949-1951 року випуску, але ми його не привезли, оскільки така техніка вже тут є і нам не хотілося повторюватись і хотіли здивувати чимось оригінальним.

– Чи сподобався Вам олександрійський ретрозліт?

– Оскільки з минулого року я є одним із засновників, ми підвезли багато наших однодумців з Кропивницього, які вже реставрацією авто займаються 25 років. Нам хотілося, щоб наша молодь не бачила горілку та наркотики, а своїми руками робила щось хороше на користь людям, і щоб такі події надовго залишались в пам’яті.

Продовження спілкування із неординарними особистостями учасників ретрозльоту у наступних випусках газети «Городской курьер».

Фото – Олександрійські новини