Статтi

на попередню сторiнку

Виборчий марафон: від Верховної Ради-2019 до місцевих виборів

Виборчий марафон: від Верховної Ради-2019 до місцевих виборів

Парламентська кампанія в Олександрії добігла кінця, завершившись великими і дещо несподіваними наслідками. Теоретично тепер матимемо лідерські позиції серед майбутніх кандидатів у мери та потенційно можна спрогнозувати, яким буде наступний міський парламент. Звісно, міська кампанія матиме чимало особливостей, проте вона буде надзвичайно схожою на політичний різновид голосування за партії у місцевій раді. Взагалі перемога у парламентській кампанії по мажоритарному округу, яка теоретично має бути останньою такою кампанією взагалі, виявила чимало несподіванок. Саме про них мають подумати політики і виборці. А разом з тим і ті, хто сьогодні потенційно можуть стати у лави представників народу із статусом кандидати у депутати міської ради.

Хто переможець?

Власне ніяких несподіванок щодо результатів виборів в Олександрії не відбулося. До речі, ми зауважуємо, що оперуємо саме вибірковими даними по міських виборчих дільницях з №№ 350741-350784. Це вибірка саме по місту, а не по округу, який включає також район, Петрове, Долинську та Устинівку із відповідними районами.

Окремо цікаво проаналізувати, як олександрійські кандидати здобували прихильність на території району та інших районів. Проте сьогодні будемо говорити про цікавинки саме міських результатів виборів.

Отже, перша несподіванка - це 38% підтримки представника «Слуги народу» по округу, але значно більша в місті – 42,4%. Чому олександрійці зробили саме такий вибір? Сказати складно, тим більше, що дочасна кампанія змусила змінити все – хід підготовки, ритм політичного життя і стиль поведінки кандидатів. Кандидат зміг перемогти, хоча і не з карколомним результатом нинішнього президента, але з дуже солідним відривом від конкурентів.

Несподіванкою №2 є вдвічі нижчі показники Степана Цапюка. Він отримав лише 14,75% голосів на окрузі і майже 22% - в місті. У числах ця різниця виразніша: 25,9 тисяч голосів на окрузі за Олега Воронька і 10 тисяч голосів за Степана Цапюка. У місті рейтинг мера вищий – 12200 – за О.Воронька та 6300 - за мера. Схоже на те, що високий рейтинг «Слуги народу» в Олександрії підтягнув нагору і рейтинг відверто невідомого місту кандидата, від партії президента. А от прямої відповідності між підтримкою партії, на якій сформована більшість у міській раді і рейтингом довіри до чинного мера – немає. Партія «ОПЗЖ» (Бойко) отримала 15% підтримки. А мер – 22%. Де частина голосів? Схоже є у мера прихильники від різних політсил. Але за кого тепер потрібно буде змагатись на наступних виборах? Можливо політтехнологи дадуть відповідь у опитуваннях, але з результатів виборів це не зрозуміло.


До речі, дуже цікавим є питання того, чи зможуть подати кандидата від «Слуги народу» на посаду мера? Імовірно, що так. Адже цій політсилі ділитися владою просто немає сенсу. Якщо вибори будуть позачерговими (а така імовірність є), тоді треба буде знайти особистість, яка влаштує різні політсили і буде кандидатурою, що матиме підтримку різними людьми. Але в принципі головною моделлю може стати обрання маловідомої людини без поганого минулого і з перспективним майбутнім. Нейтральність - наше все, як показує практика минулої кампанії. І це – працює.

Чи вдасться запросити на таку посаду і кандидувати від пропрезидентської партії нетоксичну особистість? Імовірно, що пошук таких людей тільки починається. Як і формування потенційного списку кандидатів у міську раду під прапором пропрезидентської політсили.

Трійка лідерів, але без мера і команди Зе

Потенційно за результатами виборів, в Олександрії можуть претендувати на посаду мера Сергій Коваленко – майже 8%, Віталій Журавльов – 7% та Олександр Поворознюк – майже 7%. Це – трійка лідерів. За виключенням, звісно, чинного мера і потенційного кандидата від пропрезидентської сили, про яких ми вже говорили.

Якщо «Слуга народу» не матиме бажання виставляти окрему кандидатуру, а спробує підтримати кандидата без партійної ознаки, тоді ця майбутня кампанія обіцяє бути цікавою. Адже майже рівні відсотки підтримки можуть створити конкурентне поле для міських виборів. Хоча знову ж, це за умови нейтральності, або невтручання пропрезидентської сили у вибори мера.


«Клон» спрацював

Ще один результат нинішньої кампанії – спрацювання політ-клона на користь відтягування голосів. Мова, звісно, про історію із реєстрацією повної копії за прізвищем, ім’ям та по-батькові, Сергія Коваленка.

Складно назвати це балотування самовисуванця Сергія Петровича Коваленка, який взагалі не має відношення ні до політики, ні до державного і громадського життя, інакше, ніж «чорною» політтехнологією. Навіть в Олександрії, де Сергія Коваленка знає чимало городян, за повного політклона проголосувало майже 4% виборців. І не виключено, що це - реальна помилка, а не свідомий вибір саме за цього самовисуванця. Тобто, реальний рейтинг кандидата Сергія Коваленка, того що є олександрійцем і кандидатом від «ЄС», склав би не менше 12%. А це - половина підтримки чинного мера.

З точки зору політтехнологів, запуск таких чорних технологій проти конкурентів (а кому такий результат був вигідний нескладно здогадатись), мабуть є оптимальним вирішенням проблеми відтягування голосів. З точки зору доброчесності кампанії – це звісно крок назад від прозорості ведення чесної політичної боротьби. І так, навряд чи це дешева технологія. Адже вона коштувала мінімум – неповернення застави на балотування. Проте той, хто вклав у цей проект гроші і час, мабуть, на певний результат розраховував.

Несподіванка Поворознюка

От на що мало хто сподівався, так це на значний відсоток підтримки Олександра Поворознюка в Олександрії. Хоча про нього трохи знали олександрійці, що люблять футбол – є така команда «Інгулець» - однак здобути упевнені 6,9% в місті. Чи не результат це? Олександр Поворознюк теоретично може претендувати на чималий відсоток підтримки в місті. Хоча, чи не є ця участь у парламентській кампанії, марафонським забігом на майбутні місцеві виборчі змагання? Не виключено, що так. Як показала практика – цілеспрямована агітація з агіт-наметів спрацювала. І взагалі маловідоме ім’я, тепер відоме і олександрійцям. От тільки чи достатній це результат для насиченої і досить витратної політичної гри?


Ті, хто менше 5%

На межі 2-5% голосів виборців здобули Роман Дамченко, Сергій Ратенко, Олег Нечипоренко. Роман Дамченко, на мій погляд, суто суб’єктивний, отримав чимало голосів як для старту у політиці. Проте ті, хто допомагав кандидату, трохи передали куті меду. Ролики на будь-які, навіть малозначущі події та з не дуже аргументованими ідеями, як бачимо, справили враження на малу частину виборців. Але знову ж суб’єктивно - гроші. Витрачені на створення роликів були витрачені із ефектом, але навряд чи співставним із імовірним бюджетом. Як бачимо, абсолютна нейтральність – це одна справа.

Непоганий показник, як для маловідомого персонально олександрійцям, Сергія Ратенка. Проте схоже обирали цього представника «радикалів» приблизно ті ж, хто підтримує партію. Бо відсотки майже однакові – 2,1% та 2,9% відповідно. Тобто тут все логічно.

Свій відсоток представників «Свободи» був традиційно реалізований на рівні 1,3-1,9% відповідно за партію та кандидата. Багато це чи мало? Думаю, що достатньо, оскільки за кандидата у президенти від об’єднання націоналістичних сил проголосувало в Олександрії менше відсотка.

Партійна арифметика

Партійна арифметика Олександрії теж досить цікава. Партія, що підтримує президента, отримала майже 53% підтримки. Це менше, ніж показник на рівні 86,8% підтримки Володимира Зеленського в другому турі виборів в Олександрії. Але суттєво більше, ніж за інші партії.

«Опозиційна платформа – За життя» отримала 15,4% голосів. Імовірно, це – максимум для саме цієї партії, адже у першому турі президентської кампанії, олександрійці проголосували за лідера цієї політсили на рівні 14,8%. Тобто вище цей показник навряд буде підніматись.

А от показники «Батьківщини» продовжують залишатись досить високими. У порівнянні із падінням рейтингів багатьох партій, лідерський політпроект Юлії Тимошенко отримав 7,9% в місті.

«Європейська солідарність» опинилась на четвертому місці у рейтингу в Олександрії – 5,4% підтримки.

П’ята партія із списку лідерів має лише 3,8% - «Сила і честь» Смешка. Взагалі дивний результат, адже партії пророкували ледве не «золоту акцію» у майбутньому парламенті. Схоже, що голосувати за Смешка – це одне. А голосувати за його партію – це інше.

Радикали, про що ми вже згадували, ледве утримались на рівні 3%. Хоча складно сказати про те, що не було активності лідера і його представників. Тому відсотки - заслужені, проте чи багато отримали голосів виборців, і чи на такий відсоток розраховували «радикали»? Мабуть, що ні.

Майже магічна цифра – 2,22%. Саме таку підтримку по місту здобув «Голос» - партія Вакарчука, що народилась буквально під час виборчої кампанії. Це трохи вищий показник, ніж по округу, де «Голос» отримав 1,9%.

2,1. Саме такий відсоток підтримки у партії Шарія. По округу ця досить специфічна політсила набрала 1,4%.

Менше 2% по місту набрали «Опозиційний блок», «Українська стратегія Гройсмана» і «Свобода». Всі партії, про які ми згадали, про рівень довіри менше 2%, до речі, проводили агітаційну кампанію. Не можна сказати, що вони не намагались заручитись підтримкою виборців. Але, як бачимо, результат поки що саме такий.

Практично повністю втратила рейтинг раніше потужна «Самопоміч», як і не здобула підтримки партія Саакашвілі. А от Аграрна партія, незважаючи на концерт у Кропивницькому мегазірки укрпопу Олега Вінника, що підтримав партію, дав у результаті майже нуль - 0,1% голосів.


Зустрінемось восени чи у 2020?

Звісно мова йде про зустріч на виборчих дільницях. Але для початку маємо сказати, що якою буде наступна Верховна Рада вже майже відомо. Центрвиборчкому тільки залишилось затвердити остаточно відсотки популярності партій і кандидатів-мажоритарників. Серед партій більшість здобула п’ятірка із «Слуги народу», «ОПЗЖ», «Батьківщини», «Європейської солідарності» і «Голосу».

Яким буде майбутній місцевий парламент – сказати сьогодні складно. Адже місцева кампанія не дуже схожа на парламентську битву політтитанів. Є чимало особливостей. Вже сьогодні можна впевнено стверджувати, що партії із першої сімки спробують розширити свій вплив на виборців і закріпити успіх далі, у вигляді розбудови місцевої виборчої кампанії.

Якою вона буде, ця кампанія - швидкою чи тривалою - дізнаємось тільки тоді, коли парламент збереться на перше засідання. І саме там буде проголошено перші кроки нового вищого органу влади України, що може управляти практично всім життям країни.

Чи не буде це постанова про позачергові місцеві вибори? Цілком імовірно. Адже для цього достатньо рішення Верховної Ради і не обов’язково чекати 2020 року. Якщо ж Верховна Рада не встигне чи не буде мати бажання міняти чинний закон про місцеві вибори, або не матиме натхнення прискорювати введення в дію Виборчого Кодексу, тоді діятиме нинішня виборча система.

А вона на місцевому рівні, до речі, вже є з тими самими відкритими партійними списками. А тому імовірно, отримаємо скориговане віддзеркалення парламентської більшості і у Олександрійській міській раді.

Віктор Голобородько

0    407     26.07.2019


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!