Хитряк-2: кому потрібна вулична торгівля forever

Олександрійська влада всерйоз переймається вуличною торгівлею. Спочатку створений, в тому числі для того, щоб ганяти по вулицях неорганізованих торговців, підрозділ муніципальної поліції  викинув усіх бабусь із огірками та помідорами за межі центрального проспекту. А тепер, мабуть, відбувається фінальний акт цієї оптимістичної трагедії – «вирішення» проблеми за гроші. Ще тоді, коли влітку ганяли бабусь та торговців, що одразу почали обростати навколо тих, хто торгував з власного городу, з’явилась цікава думка. У кулуарах міської влади говорили відверто про тимчасові «репресії» та про те, що незабаром вихід буде знайдено і він буде саме для народу. Схоже, влада вирішення цього питання знайшла. Як завжди не безкоштовно і з чималим «наваром» та безсоромним імовірним порушенням закону.

Згадаємо, як нещодавно прискіпливо працювала муніципальна поліція над питанням згону з центрального ринку торговців. Мабуть, це була перша сходинка «зачистки» території. Бо наступним кроком мав бути спосіб перевести всіх бажаючих торгувати на центральний ринок. Але такого не було здійснено. Мабуть, знову навіть після «надцятої» реконструкції та загарбання частин міських вулиць під нові залізні кіоски (не безкоштовні) все одно на ньому не вистачає місця для негрошовитих олександрійців та жителів навколишніх сіл. Тих, хто своїми руками вирощує городину тулять по всіх усюдах, але потім і звідти зганяють. Проспект біля будинку культури «Світлопільський» був тимчасовим і стихійним вирішенням проблеми, вигаданим самими людьми. Коли з’явився цей стихійний базарчик, городяни не були в захваті від такого способу обміну грошима та товарами. Повторення легалізації стихійного торгівельного лиха, яке колись мало назву «хитряк» та опановувало більшу частину перехрестя проспекту Соборного та вулиці Козацької, навряд чи було мрією жителів навколишніх будинків. Міська ж влада, яка свого часу сама себе заганяла через жадібність у глухий кут, намагаючись навести лад там, де його навести не можна ніколи, винайшла чергову пастку. І схоже так само намагається потрапити на черговий гачок нерозумного рішення: відродити стихійну торгівлю під патронатом міської влади, але з іншою дислокацією.

Новина про будівництво торгівельного майданчику на центральному проспекті з’явилася несподівано. Біля ковбасного магазину, що на розі торгівельного центру «Гірник»,  одномоментно виникла спецтехніка та чимало людей, які дивним чином були схожі на співробітників комунальних служб. І практично паралельно виконавчий комітет на чолі із мером Степаном Цапюком ухвалює рішення про дозвіл на розміщення нового вуличного «базарчика» на центральному проспекті міста біля будинку по проспекту Соборний, 98, біля магазину «Українські ковбаси». Мова йде про дивакувате рішення про дислокацію торгівлі, хоча мало б бути рішення про виділення земельної ділянки для її облаштування.

Цікавим у цій історіє є саме хід думок і дій міської виконавчої влади. Спочатку розгорнуто майданчик і почато будівництво із використанням металевої огорожі, рейок і спецтехніки. А потім влада ухвалює щодо цього рішення. Тобто спочатку діє, фактично привласнюючи собі територію міста, а потім намагається пояснити навіщо і з якою метою.

Вам нічого така схема не нагадує? Це дуже схоже на типову рейдерську дію під прикриттям владних повноважень. Бо, як виявилось, все це роблять для господарюючого суб’єкта, тобто для отримання вигоди. Для кого ж такі преференції? Звісно тільки для своїх – комунального центрального ринку, бо саме це підприємство буде порядкувати на ньому. Здогадуєтеся навіщо? Звісно, щоб потім у цей майданчик «заганяти» бабусь-дідусів із кропом і помідорами. Навіщо заганяти? Щоб брати гроші й пекти їх на сонці, бо навколо майданчику і натяку на облаштування його немає. А ще такі місця, де ходить готівка, дуже приваблюють всяких аферистів.

Не дуже логічною є мотивація створення нового майданчику для торгівлі. Навколо – купа продовольчих магазинів. Так, туди не всі заходять і не всі купують, бо є бажання купити саме з рук, саме у бабусі чи дідуся, а не офіційного підприємця. Погана звичка, скажете? Мабуть, так, але у багатьох містах Європи та світу такі ринки є рятівним колом для багатьох жителів міст і містечок. Але там це окремі квартали міст чи навіть центральні площі, де це є традицією. Але це окрема тема для дискусії, ми про те, чому ж так діє влада? І, схоже, треба дещо пояснити.

Пам’ятаєте, як нещодавно мерія друкувала у місцевому виданні страшні погрози у бік орендарів землі, що платять не ті гроші, які бажає влада? Може, це і правильно, що треба укласти нові договори, щоб упорядкувати відносини у новому варіанті. Але ж як діє сама влада? Перетворює земельну ділянку по центральному проспекту на будівельний майданчик без будь-яких дозвільних документів. Тобто мова йде про те, що, якщо щось робить влада або щось відбувається під прикриттям влади, то можна робити як хочеш. Якщо ж ти звичайний підприємець, то тобі «світить» тільки покарання та погрози. Тобто силові методи стають стилем життя, який диктує мерія? Варто нагадати: використання земельної ділянки для будь-якої мети, в тому числі для торгівлі, має передувати певна процедура погоджень. І на це є підстави, адже не можна розмістити склад хімічних добрив поруч із дитячим майданчиком! Це має контролюватись!

Є ще одне суттєве заперечення: ні мер, ні виконком не має повноваження розпоряджатися землею. Це повноваження виключно міської ради, а не виконкому і мера. У мерії таких повноважень не було і не буде ніколи, бо це ресурс всієї громади, а не купки чиновників. Але мерія діє вкрай нахабно і диктує свою волю всім олександрійцям, навіть не радячись зі своїми ж депутатами на сесії й не отримуючи відповідне рішення ради. Тож хитряк-forever, але в іншому місці і під іншим соусом.

У цьому контексті варто згадати сумну долю ринку, який розташовувався біля торгівельного центру «Гірник» і мав свого часу слугувати альтернативою «хитряку», і там продавали не тільки промислові, але й продуктові товари. Але він не зміг вижити і витримати конкуренції із центральним ринком та торгівельними мережами. Він був зачинений та знесений, як нерентабельний.

Космічна швидкість створення нової торгівельної «хитрякової» торгівлі викликала певні зауваження депутатів. Наприклад, депутат міськради, обраний фракцією «Солідарність», Сергій Ракута. Він поставив під сумнів законність дій, зокрема бурхливого початку будівництва та реальної доцільності створювати нові «хитряки».

У відповідь він отримав таку бурхливу реакцію мера та його заступників, яку, мабуть, не очікували ніхто із присутніх. Летіло із вуст мера все, що завгодно, в тому числі й російськомовні слова із, скажімо так, гострими стилістичними звучаннями.

Тут тільки можна дивуватись із політичного та етичного рівня культури мера, якого, схоже, не вчили у школі поважати іншу точку зору та слухати людей, а не сипати у них образами та зневагою. Але, мабуть, погано вчили мера (чи він погано вчився), і тому продовжує висловлюватись так , як є, та   ще й наполягати на своїй, сумнівній у правильності, думці.

У
всій цій історії є головне питання: чому мер так хвилюється? Його не дуже хвилює порушення законності. Він може на 180 градусів міняти свою політичну орієнтацію. Але чому він саме тепер переймається цим новим хитрячком? Схоже, мер згадав, скільки нелегального «кешу» мандрувало вулицями міста на початку 2000-их. Ці приємні грошові спогади могли підірвати його віру у те, що законна торгівля та сплачені податки це добре. І він вирішив відродити «кешеве» життя вуличних торговців. Бо, в основному, мера хвилюють гроші та автівки, які він купує за чималі суми. Звідки ж він бере на це гроші? Може «хитряки» допомагають?