Поліція Олександрійської міської ради: ельдорадо мера із диктаторськими повноваженнями

Свого часу автор цієї статті іронічно писав про те, що мерія, схоже, має бажання утворити навколо себе острівець «заповідника тиші», де не чути точку зору народу, де немає набридливих запитань журналістів, а навколо квітують улюблені однією з заступниць мера, химерні квіточки. Схоже, сувора проза життя внесла у ці фантазії влади корективи, а найсміливіші іронічні закиди автора намагаються реалізувати на практиці. Олександрійський міський голова вирішив не дуже перейматись залицянням з народом, а вдатися до рішучих заходів – створення підконтрольного особисто йому комунального підприємства із гучною самоназвою «Комунальне підприємство «Муніципальна поліція Олександрійської міської ради». На чолі цього утворення буде мер. Трохи нижче – екс-міліціонер і нині – директор підприємства. А на нижчій ланці – екс-міліціонери, яких покликали, імовірно, закон захищати. Проте ця стаття – не застереження для них, а спроба попередити відверте ігнорування вимогами закону під орудою мерії.

Простий аналіз того, що може і чого ніяк не може і не має права робити ця комунальна структура (чимось схожа за статусом на водопровідно-каналізаційні структури чи центральний ринок), говорить про безправність тих, хто прийде туди служити. А також про те, що мер, імовірно, вирішив за бюджетні кошти, разом із спільниками, побавитись у реалізацію давньої іграшкової мрії мерії – одягти людей у гарну, схожу на поліцейську форму та вивести їх на вулиці і мовляв наводити лад із хуліганами, грабіжниками чи розбійниками. Іграшкова мрія із спецзасобами (які можуть завдати реальної шкоди людині) та визначеними як-небудь повноваженнями може стати серйозною проблемою як для мерії, так і для тих, хто одягне на себе форму із гербом міста. Варто зазначити – законодавство таких викрутасів та збочених фантазій мерії не передбачає. Але мусимо сказати про чималу винахідливість авторів цього пакету безглуздих і, з юридичної точки зору, імовірно недієздатних рішень, які так би мовити легітимізують створення підконтрольного міській владі псевдо-поліцейського підрозділу. Та про це пізніше. А ми можемо сказати про те, що вже сотні тисяч гривень, оперативно «з’їдених» псевдо-поліцією, наштовхують на роздуми, що вся ця історія має і приховані мотиви. А зараз про те, що невпинно і наполегливо мерія створювала і, на біду олександрійцям і тим, хто вирішив працювати у цій структурі, «витворила».

Для того, щоб мер отримав власних підконтрольних «солдатиків», керовану міні-армію, мерія ухвалила рішення виконкому про затвердження Статуту комунального підприємства «Муніципальна варта Олександрійської міської ради». Є друге рішення, ще більш цікаве – «Про затвердження зразків форми одягу, спеціального жетону та бланку службового посвідчення посадових осіб комунального підприємства «Муніципальна поліція Олександрійської міської ради». От в цих документах і у новому рішенні під назвою «Про внесення змін та доповнень до Правил благоустрою та санітарного утримання території м. Олександрії…» мерія і спромоглася сформулювати бачення того, що ж таке є муніципальна, так би мовити, поліція. І, як виявилось, влада одразу перейшла на мінне поле юридично небезпечних формулювань, що можуть трактуватись як втручання у діяльність справжніх поліцейських та інших правоохоронних органів, а іноді, як типове дублювання роботи вже існуючих органів влади.

Перше, про що можна одразу сказати – створений орган дуже нагадуватиме організоване, формалізоване та скріплене офіційними обов’язками, утворення, схоже на корупційну змову. От подумайте, коли це таке було, що міський голова, виявляється, був органом управління Муніципальної поліції (через директора). Спитаєте: «А хто призначає і звільняє директора?» І не помилитесь, якщо дасте таку відповідь: «Мер! Своїм особистим розпорядженням і не на підставі звичайного трудового договору, а на підставі укладеного контракту». Нагадаємо, що умови контракту можуть бути значно гіршими та дискримінаційними до керівника, ніж умови звичайних трудових відносин, адже вони дають більше повноважень роботодавцю, що матиме змогу за власним бажанням (а іноді і за примхою) звільнити свого підлеглого. Отже, мер отримав, на думку автора, одноосібне і повноцінне управління підприємством із певними функціями, що дорівнюватимуть ознакам органу влади, а ще матимуть змогу застосувати фізичний вплив до громадян. Чи законно це? На нашу думку, дуже сумнівно, щоб такі дії були у рамках українського законодавства. Адже в Україні має бути розподілена, а не сконцентрована у одних руках влада. Правоохоронці чи ті, хто здійснюють такі функції, не мають права взагалі якимось чином підпорядковуватись безпосередньо органам місцевого самоврядування. Цитуємо статтю закону про Національну поліцію: «Поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів». А от вам ще цитата: «Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом». І тут про мера – жодного слова. А от ще – «Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку». І все – жодного слова про міського голову! А знаєте чому? Уявіть, які це могло б мати наслідки для комерсантів чи рядових громадян, які чимось не сподобались меру, наприклад, мають відмінні політичні переконання? Адже мер – політична посада, він обирається на виборах і його головна мета – сподобатись виборцям, щоб знову і знову отримувати мандат довіри. А у поліції інша мета, про яку ми вже читали. І тут не до політики. Та, схоже, саме політичну поліцію має на меті створити мер. А що таке політична поліція? Саме так: НКВС, КДБ, ЧеКа. Була така собі Баварська політична поліція – вона опікувалась концентраційними таборами у Німеччині часів Третього рейху. Але це так, просто натяк на те, чим закінчуються такі експерименти.

Правовий нігілізм олександрійських авторів так званої муніципальної поліції проглядається у всіх діях, що пов’язані із цією «мерською поліцією». Наприклад, інформацію про діяльність «мерської поліції» одразу віднесли до інформації, що повинна не суперечити постанові Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611. Найсмішніше те, що ця постанова ухвалена на виконання закону, який з 2004 року втратив чинність. Хочете дізнатись про що йде мова у постанові? Якщо уважно прочитати текст згаданого документу (нагадаємо, не чинного, але дуже мабуть потрібного олександрійській мерії), виявляється, що надавати інформацію про фактично всю діяльність підприємства можна виключно правоохоронним органам, органам державної влади, різноманітним юридичним особам, але ніяк не громадянам. Тобто, від олександрійців «мерська поліція» закрила з самого початку своєї діяльності будь-яку інформацію про установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; інформацію за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями та багато чого іншого. Тобто практично вся інформація про це підприємство закрита від громадян, які сплачують податки і які фінансують цю структуру. Цікаво те, що закон про доступ до публічної інформації прямо забороняє такі дії і саме тому всі ці рішення влади – відверта «фількіна грамота», бо якщо всерйоз хтось візьметься за отримання інформації, її змушені будуть оприлюднити.

Найбільше здивування викликають внутрішні формулювання у текстах унікальних за змістом документів за підписом мера та його підлеглих і колег. Автори на свій смак і на свою вигоду перелицювали купу законів і навіть вирішили коментувати на власний розсуд кодекс, що регулює питання адміністративних правопорушень. От наприклад, як можна зрозуміти такий шедевр: «Контроль за відновленням порушень благоустрою покладається на спецінспекцію з благоустрою населених пунктів та комунальне підприємство «Муніципальна поліція Олександрійської міської ради». Це про що взагалі мова йде? Мерська поліція буде виявляти порушення і «відновляти» їх? Тобто розбили ліхтар, відновили, а потім треба буде знову бити ліхтарі? Абсурд якийсь. Імовірно – це помилка, але суті безглуздості інших положень не змінює.

Ось, наприклад, такого дивного повноваження: «Організація і контроль за роботами із благоустрою, прибирання і санітарного утримання територій по підтримці чистоти і порядку». Це як? Стоятиме на вулиці новітній псевдо-поліцейський від Цапюка і буде спостерігати за двірником і говорити йому: «Так, так, от тут ще трохи підмети, а тут вирви бур’ян, а я подивлюся!» Це взагалі якась дурість, інакше і не скажеш. Виконавча влада міста має купу чиновників. В тому числі спецінспекцію, управління з житлово-комунального господарства та багато інших підрозділів, в яких кількість отримувачів зарплати не меншає, а крім «комунальних» поліцейських немає кому за двірником стежити?

На межі критичності і повноваження псевдо-поліції. Якщо хтось хотів продемонструвати свої знання законодавства, то вони дуже слабкі. Наприклад, у тексті статуту підприємства примудрились вписати грізне повноваження – доставлення до органів поліції правопорушника з посиланням на норми КУпАП – Кодексу України про Адмінправопорушення. Дійсно, стаття 259 на цю тему існує, але, за дивним збігом обставин, у її тексті немає повноважень для муніципальної поліції чи посадовців органу місцевого самоврядування або співробітників комунального підприємства у таких діях. Ось повний перелік тих, хто може це робити: поліцейські, посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військово- службовці чи працівники Державної прикордонної служби України, члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Як бачимо у вичерпному переліку, комунальної поліції немає. Тож якщо співробітники цієї структури вирішать діяти саме таким чином – застосувати фізичний та моральний вплив на людину для доставлення її до поліції, то можуть мати потім неприємності. Адже якщо це буде бабуся чи дідусь із пакунками овочів, що торгують під супермаркетом – це одна справа. А якщо цим, так би мовити порушником виявиться комерсант, що має адвоката або сам знається на цих процесуальних моментах, то мерський поліцейський не тільки може позбавитись місця роботи, але й отримати відповідальність як мінімум за незаконне привласнення владних повноважень.

І одразу заперечу опонентам – навіть якщо всі працівники комунальної поліції будуть членами громадського формування, то яким чином вони можуть виконувати тоді вказівки мерії? Мер не має права втручатись у їх роботу і вся відповідальність і цього разу буде виключно на самих «псевдо-поліцейських». Ось ще одна цитата із закону, тепер про роботу громадських формувань: «Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України». І ще один неприємний момент для тих, хто хотів, мабуть, схрестити всі закони у один і створити одну поліцію для одного посадовця – громадські формування мають свої функції, охоронні структури – інші, а комунальні підприємства – це робота у різних напрямках економічної діяльності.

Важливо розуміти навіщо взагалі може створюватись муніципальна поліція. Досить чесно самі автори статуту цього комунального підприємства зізнаються – коло їх реальних повноважень обмежене і має дуже вузьку специфіку: «Муніципальна поліція є уповноваженим представником Засновника в сфері дотримання та виконання вимог законодавства про благоустрій населених пунктів, про відходи, захист прав споживачів, контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, громадського порядку та охоронної діяльності». Але цікаво інше. Закон визначає значно ширше коло повноважень. Та чомусь муніципальна псевдо-поліція не погодилась, чи не має бажання перейматись, наприклад, питанням частин першої – четвертої статті 41 кКУпАП, а це – несвоєчасна виплата зарплати чи прийняття на роботу без відповідного оформлення працівника. Звісно, «мерська поліція» обрала собі значно менш клопітливі речі. Більшість повноважень виписані дуже абстрактно – із дієсловами недоконаного виду: розглядати, брати участь, складати, вимагати, ініціювати, і таке інше. Але, крім всього цього словесного непотребу, виписані і серйозні каральні функції. Частково фізичний вплив на неугодних владі людей вже мав місце у міськраді та навколо неї. А тепер у мера і його підлеглих можуть з’явитись фантастичні права: охороняючи міськраду, мерія дала право псевдо-поліції використовувати спеціальні засоби, не допускати проникнення осіб та затримувати (тільки уявіть!) тих, які намагаються проникнути (проникли) на об’єкт охорони або залишити його, порушуючи встановлені правила. Крім того, якщо хтось прийде у міську раду, а співробітник цієї поліції вирішить, що ти хоч якимось чином порушив пропускний режим, то до такого громадянина можуть бути, застосовані заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та навіть… службові собаки. А ще ця псевдо-поліція отримала право від мерії проводити огляд речей фізичних осіб, транспортних засобів, вилучення речей і документів, що можуть бути, на думку «мерської поліції», знаряддями або предметами правопорушення, проводити перевірку документів, що засвідчують особу, дають право на вхід (вихід) осіб, внесення (винесення), ввезення (вивезення) майна, в’їзд (виїзд) транспортних засобів. Ого, скаже читач, нічого собі поліцейська держава в Олександрії запроваджується! І буде правий – саме так і ніяк інакше – мерія блокує себе від людей і від закону. І ці рішення можуть свідчити лише про одне – мер боїться людей, готовий фізично, за бюджетні кошти екіпірувати, озброїти спецзасобами та надати найширші повноваження охоронцям.  Все ц е, імовірно, для того, щоб зберегти за собою владу у місті.

Мер свого часу ходив у міськраді дуже близько до приватного охоронця та блокував вхід у мерію за допомогою підлеглих, а також брав безпосередню участь у протистоянні із представниками виборчої комісії, які зібрались на своє засідання. Це все вказує лише на те, що такі дії – не теорія, а імовірний подальший сценарій подій.

Сподіваємось, що весь цей правовий апокаліпсис із спецзасобами та особистими перевірками є лише утопією мера, який перелякано хапається за силовий сценарій збереження владних повноважень. Адже кримінальні злочини і порушення закону навіть через роки все одно можуть переслідуватись, а порушники закону можуть отримати болісний удар не тільки по репутації, або по гаманцю, але й залишитись без особистої свободи.