Статтi

на попередню сторiнку

Земельна реформа: за і проти

Земельна реформа: за і проти

Земельна реформа, яка, судячи з численних повідомлень в інформаційному просторі, наближається, викликає чимало дискусій. Що й не дивно, адже навколо неї утворилося чимало міфів, і, відповідно, негативу та несприйняття. Одна із причин міфологізації – відсутність доступу до законопроектів щодо реформи, а отже й мала поінформованість суспільства про пропозиції, зокрема, й урядові.

Ключові положення проекту реформи, що базується на пропозиціях Мінагрополітики й Кабміну, обговорили в Кропивницькому минулого тижня під час круглого столу, організованому ГО «Кіровоградська обласна сільськогосподарська дорадча служба» спільно з ВГО «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України» та з МБО «Український освітній центр реформ» з просвітницькою метою щодо питань необхідності реформування земельних відносин.

 – На мою думку, – сказав директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергій Коренюк, відкриваючи захід, – реформа необхідна. Чим довше будемо затягувати процес, тим болісніше будемо долати наслідки реформи, які, хочемо ми того чи ні, все одно будуть.

Він зауважив, що мета урядових пропозицій – захистити не стільки аграрний бізнес, який сьогодні почувається непогано, скільки 7 млн. власників паїв.

І починати новації, на його думку, слід з державних земель. В області, до речі, таких майже 40 тис га. Як свідчить практика, не всі її користувачі ефективні. Тому, перш за все, треба розпаювати державні землі (чого давно чекають селяни). А потім на них провести апробацію введення ринку землі, підвищивши таким чином ціну на неї. 

Богданівський сільський голова (Знам’янський р-н) Анатолій Іващук пояснив причини того, чому люди з острахом сприймають новації:

– Недовіра до органів державної влади, корупція, яка особливо яскраво проявляється в земельних відносинах. Тому кожен намагається знайти підступ: на чому селянина обмануть. Це суб’єктивні причини. А з об’єктивної точки зору – реформа не просто на часі. Вона – нагальна необхідність. Якщо сьогодні не приймати закон про обіг сільськогосподарських земель, це – позиція страуса, який ховає голову в пісок. Бо проблема є, мільйони селян мають землю у власності, і відсутність законодавчого врегулювання процедури розпорядження нею – обмеження конституційних прав. Але вона повинна бути виписана так, щоб відповідала інтересам і селян, і орендарів, які є одними з основних наповнювачів сільських бюджетів і рушіями економіки країни. Тому допустити збою в роботі сільгосппідприємств внаслідок реформи ми не можемо.

Пан Анатолій зауважив і на тому, що землі державної й комунальної власності, які є основним джерелом наповнення сільських бюджетів, не слід продавати в першу чергу. На його думку, в законах про реформу треба передбачити можливість їх продажу, але лише за згоди громади.

Крім того, він переконаний, що аби уникнути корупції в земельній сфері, необхідно повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів передати від Держгеокадастру до сільських громад. 

Добронадіївський сільський голова (Олександрійський район) Володимир Коваленко загалом підтримує ідею земельної реформи.

– Тим більше, – зазначив він, – що ринок землі вже давно існує. Правда, стихійний. Хто хотів продати – давно вже продав. Якими шляхами – не таємниця. Тому реформа необхідна. Щоб узаконити рух земель і захистити їх власників. Крім того, вона спричинить конкуренцію орендної плати, яка нині мізерна. 

Голова Петрівської РДА Сергій Завалій також вважає реформу необхідною. Але, щоб вона стала успішною, на його думку, потрібно зробити кілька необхідних кроків. Так, наразі не всі договори оренди паїв перереєстровані в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вводити ринок землі без вихідних даних банку землі не можна. Ще одне важливе зауваження – рівень надходжень від оренди землі до місцевих скарбниць, які в сільрадах становлять до 70% бюджету. У проектах реформи є обмеження: одна людина може купити максимум 200 га. Власник цієї ділянки більш всього буде працювати на ній у формі не ПП чи ТОВ, а ФОП. Відтак різко зменшаться податкові відрахування в бюджети.

Також слід звернути увагу й на те, що, знов-таки, через обмеження 200 га на такій невеликій площі буде неможливо дотримуватися сівозміни. Тому родючість ґрунту може швидко погіршитися. І нинішня практика про це свідчить: малі ФГ на цей фактор звертають значно менше уваги, ніж господарства, що обробляють значні площі. Це ж обмеження зробить нашу землю не надто привабливою для інвестора, вважає Сергій Завалій.

Голова «Асоціації фермерів та приватних землевласників Кіровоградської області» Іван Андрійчук зазначив, що його організація не проти ринку землі. Але він ефективно працюватиме у країні, де діє верховенство закону.

І, нарешті, слід реформувати оподаткування сільгоспвиробників, зрівнявши всіх – ввести єдиний податок із гектара.

Ще одна пропозиція пана Івана – той, хто купує землю, мусить мати відповідну освіту, мати досвід роботи на землі та жити в тій місцевості, де земля.

Він також вважає, що повноваження розпоряджатися землею за межами населених пунктів повинні мати місцеві громади.

Разом із ринком землі реформа повинна дати відповідь на питання, як залишити молодь у селі. Для цього, на його думку, слід розробити молодіжну програму на селі, розвивати інфраструктуру, надавати безвідсоткові кредити на житло тощо.

Сергій Коренюк на ці слова голови обласної організації АФУ зауважив, що власне обмеження у 200 га, на думку реформаторів, покликане залучати молодь до роботи на землі.

Долучився до дискусії й представник аграрного бізнесу.

– На мою думку, ринок землі однозначно повинен бути, – сказав директор ТОВ «Сузір’я» (Олександрійський р-н) Дмитро Губарєв. – Земля повинна бути капіталом. Якщо із державною землею є проблеми, то із приватною простіше. Власник її нібито й має, але розпоряджатися нею повноцінно не може. І цю проблему треба вирішувати. Як і проблему держземель. Можливо, їх не варто одразу продавати, можливо, лише передавати в оренду. Ідею аукціонів оцінюю позитивно, так само й передачу прав розпоряджатися землею громадам.  Ринок обов’язково має бути, рано чи пізно земля мусить стати приватною. Можливо, не вся. Скажімо, якщо говорити про продовольчу безпеку країни, то ті 15 відсотків земель резерву й запасу можливо взагалі не продавати. Зрештою, треба робити перші кроки, впроваджувати ринок, потім вдосконалювати закони, щоб нівелювати можливі непередбачені проблеми в нових правилах гри.

Отже, підкреслив Сергій Коренюк, більшість учасників круглого столу вважають земельну реформу потрібною.

– Чим швидше її запровадимо, – зауважив він, – тим швидше ми «перехворіємо» цими проблемами. Слушна пропозиція про передачу прав розпоряджатися землею на місця – це суттєво зменшить корупційні ризики. Я не один рік працював із сільськими головами. Повірте, не кожен голова буде займатися оборудками, коли регулярно відбуваються сесії рад і засідання виконкомів, де ставлять незручні питання.

Голова ГО «Кіровоградська обласна сільськогосподарська дорадча служба» Віталій Гліжинський розповів, що наразі в області проведено низку семінарів – громадських слухань стосовно упереджень та міфів, що побутують серед населення про формування ринку землі. На жаль, зазначив він, законопроекти відносно реформи ще не оприлюднені. Тому предметом дискусії є інформація із відкритих джерел, які зібрали і систематизували представники ГО та «Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України». Так само зберуть і систематизують усі пропозиції й зауваження, озвучені під час обговорень, та передадуть уряду. Він, як було сказано, зацікавлений у всебічному обговоренні майбутньої реформи.

Олег Василевський

0    648     15.06.2017


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!