Тариф на воду: чому незабаром за кубометр хочуть змусити платити по 21,30 гривень та звідки «ростуть ноги» нової ціни?

Нові тарифи на енергоносії вже давно перестали бути головною новиною дня. Значно більше уваги журналістів і громадськості прикуто до подорожчання квитків в автобусних перевезеннях і цін на продукти харчування. Але нещодавно майже непомітно пролунала новина – за послуги водопостачання незабаром треба буде заплатити на 20% дорожче. Вартість кубу води становитиме для окремих будинків 20,3 грн., а для тих, хто живе у багатоквартирних будинках – 21,39 грн. В чому ж причина подорожчання? Намагання розібратися у цій проблемі наштовхує на цікаві висновки і, не виключено, слабку обґрунтованість такого суттєвого зростання ціни на життєдайну вологу із крана.

Звідки ростуть ноги?

Підприємство, яке повідомило про зростання ціни на воду, є комунальним і власник у нього – обласна рада. Тож і питання це мусило якось розглядатись на рівні облради. В ній, як відомо, є чимало олександрійців. Саме тому засідання обласного парламенту переглядаються місцевими журналістами у прямій трансляції, досить прискіпливо. Там є чимало цікавих тем. Але ні раніше, ні тепер проблема підвищення тарифів на воду обласною радою не розглядалась. Хоча виявилось, що офіційний документ, який має гриф облради з цього питання, все ж існує. Датується цей документ 31 січня цього року. Рішення з тарифів ухвалила депутатська комісія з питань житлово-комунального господарства, будівництва та використання природних ресурсів у вигляді протоколу свого засідання. Депутати чомусь екстрено заслухали інформацію очільника обласного комунального водопровідного господарства Романа Ілика. Саме він, мовляв, виступив перед депутатами і обґрунтовував зростання вартості послуг, а таким чином і необхідність зростання тарифів. Головна мета цього потрібного для комунальників заходу і неприємної новини для споживачів – утримати підприємство «на плаву», чи, як кажуть у офіційних документах, «стабілізувати фінансово-господарський стан». У підсумку комісія вирішила звернутися до відповідної національної комісії, яка регулює енергетичний та комунальний сектор України, з метою встановлення тарифів для населення, які були б «економічно обґрунтовані».

Про тариф і коридор

Важливо зазначити – ані слова про зростання тарифів обласні депутати у відповідному клопотанні до нацкомісії не написали. Як засвідчує протокол засідання, один із членів комісії взагалі проголосував проти.

Депутат облради Іван Довбиш, який так і вчинив, говорить про те, що так зване «засідання» відбувалось «на колінах», у коридорі сесійного приміщення облради. Депутат вважає, що так ухвалювати рішення, які впливають на життя людей, не можна. І до того ж, як може голосувати за щось депутат, якщо не має повної і вичерпної інформації про нову ціну на воду?

Які ж тоді це господарники і фахівці свого напрямку, якщо голосують «на колінах»?

Що під руку попадеться

Цікаво, що у тарифному питанні не все так просто і очевидно, як намагаються розповісти відповідні «відповідальні» особи. Наприклад, той самий Роман Ілик нещодавно аргументував у обласних ЗМІ необхідність зростання платіжки за воду новою мінімальною зарплатою на рівні 3200 грн. Але чому ж тоді він ще у серпні 2016 року підготував і надав національній комісії розрахунки на нові тарифи? В той час про нову «мінімалку» ще ніхто з уряду і слова не сказав.

Має право на життя і версія, яку оприлюднив секретар згаданої нами вище депутатської комісії облради депутат Артем Погребнюк. Все просто – до обласного водоканалу долучили декілька водопровідних мереж населених пунктів, де є чимало збитків і тепер треба їх якось компенсувати.

Мова, імовірно, йде про колишнє гірниче місто Смоліне, де, через певні обставини, ціна за один куб води сягала астрономічної суми у 46 гривень.

Таємна технологія

Варто сказати, що зрештою окремих, наданих для ознайомлення, економічних розрахунків так і не з’явилось ні для депутатів ні для громадськості. Не виключено, що ціна може бути дійсно економічно правильною, але вже сама «технологія» ухвалення рішення викликає певні підозри. А обговорити це питання було б варто. Все ж біля 500 тисяч жителів Кіровоградщини змушені будуть сплачувати із небагатих сімейних бюджетів чималі суми грошей.

Чи могли б представники Олександрії у обласній раді за такого обговорення задати питання і поцікавитись у обласного водоканалу чому саме такі, а не інші тарифи запропоновані до сплати? Чи немає локальних особливостей тарифоутворення і чи раціонально ведуть свою діяльність, ухвалюють управлінські рішення очільники комунального підприємства, власником якого є вся обласна громада? Звісно могли б. Принаймні ми таку підказку даємо.

Політика і тарифи

Серед версій тактичного мовчання навколо тарифної теми в обласній раді може бути і політична мотивація. Голова Кіровоградської обласної ради Олександр Чорноіваненко – це очільник обласної організації партії із назвою «Батьківщина». Для Романа Ілика, який очолює обласне комунальне водопровідне господарство, він є формально «шефом», адже підприємство підпорядковується облраді. А партія «Батьківщина», як відомо, виступає якраз проти… підвищення тарифів у комунальному секторі. Саме, власне, це є одним з головних активів партійців – невпинна «боротьба» з тарифами.

Що ж тоді виходить? Рішення комісії є, звернення до національної комісії теж. І голова обласної ради нічого про ці документи і про це рішення не знає? А якщо знає, то чому ж тоді, виконуючи партійний обов’язок, не оголошує заяв, політичних демаршів? Чому все тишком-нишком?

Не виключено, що якраз наявність інформації про кризовий стан економіки комунальників, є доступною голові облради. Але ж як він буде підтримувати те, проти чого виступає партійне керівництво? Незручності становища додає те, що у обласний водоканал за лінією міжнародного кредитування надходять мільйонні кошти у доларовому еквіваленті для реконструкції підприємства.

Голові комісії не зручно…

В таке ж саме незручне становище, коли говориш одне, а робиш інше, міг потрапити, імовірно, і голова згаданої депутатської комісії, яка поставила підписи під зверненням до нацкомісії, Юрій Кайдаш. Він теж має партійну підтримку «Бактьківщини» і так само, як і голова облради, міг розуміти небезпечність того, що процес встановлення нових тарифів на воду зупинився б.

Може саме тому і голосували депутати у коридорі? Може тому і треба було все робити без публічного обговорення, здавалось би дуже вигідної політичної теми? Але хіба від цього легше пересічному жителю області. І, зрештою, якщо таке рішення ухвалило лише 7 депутатів обласної ради, то може це все-таки не 64 представники громад всієї області? І, може, варто вийти з кулуарів до народу і поговорити відверто? Адже це не розмова за чашкою чаю на кухні, а важливе питання для всіх жителів області.

Комунальне лобі чи партійні прапори?

Цікава деталь. Виявляється, як запевняють фахівці у питанні тарифоутворення, процедура розгляду нових тарифів на засіданні нацкомісії має відбуватись за особистої участі очільника, тобто органу, що надав такі рекомендації. Тобто до Києва із відповідними аргументами і на відповідне засідання має приїхати сам Олександр Чорноіваненко.

Що ж він там буде захищати: партійні прапори чи точку зору комунальників? Чи матиме він на руках об’єктивну оцінку ситуації? Поки що, про це можемо лише здогадуватись.

Але те, що простим людям від рішення по водоканалу жити не буде легше – факт. Інша справа, що остаточну ціну цих послуг було б непогано ретельно обговорити і, зрештою, знайти відповідь на вічне питання: «Чи є справедливість у тарифному питанні?»

Лист у редакцію

До речі, коли ми готували публікацію до випуску, у редакцію надійшов лист від жителів міста Олександрії, які у своєму зверненні говорять: «Шановна громадо Олександрії! Соціально-економічна ситуація, яка складається в нашому місті, викликає глибоке занепокоєння і глибоку тривогу. Насамперед це зумовлено тим, що підприємства-монополісти енерго-комунального і транспортного сектору ринку приймають неправомірно-різкі і явно дискримінаційні рішення і заходи по відношенню до споживачів послуг… Формування тарифів відбувається не відкрито, не прозоро, без публікації у ЗМІ регуляторних актів, а головне – без погодження з громадою».

 Далі автори листа наполягають на комплексній перевірці підприємств-монополістів з надання комунальних послуг та вважають за необхідне розглянути питання взаємодії комунальників із громадськістю. Такі листи ми отримуємо регулярно. Але схоже на те, що в чомусь сенс таких звернень є.

Хоча б у тому, що з людьми варто спілкуватись.