Як директори шкіл Олександрії укладають договори за недіючим законодавством та купують за бюджетні кошти геймерські ноутбуки

Що купують за бюджетні кошти олександрійські школи? Мерія вважає, що нині міські навчальні заклади отримали заледве не повну бюджетну самостійність і тому ефективно стали витрачати кошти, адже думають про своє світле майбутнє. Так вважають міські очільники, принаймні Олександрійський міський голова Степан Цапюк в останньому своєму інтерв’ю в епічному стилі говорив про великі перспективи: «…Навчальні заклади мають статус юридичних осіб, що дозволило директорам самостійно господарювати, витрачати фінансовий ресурс, проводити тендери та створювати конкурентоспроможне середовище для залучення якомога більшої кількості учнів». А ось ще одна цікава цитата: «Сьогодні у більшості випадків ніякі фактори не заважають працювати ефективно. Законів, які зараз діють, практично достатньо, щоб проводити результативне управління, робити реформи. Багато хто скаржиться на нестачу коштів у бюджетах. З упевненістю можу наголосити, що фінансового ресурсу вистачає…».

Що ж, офіційну точку зору мерії ми почули. А тепер поглянемо на не менш офіційні документи, які розповідають про справжню ефективність використання коштів міської громади у деяких навчальних закладах Олександрії.

Звичайна школа, але показовий директор

Школа № 15 навряд чи є зараз найкращою в Олександрії, як колись за часів СРСР. Проте, напевно, вона не є і найгіршою в місті. Зараз це звичайна школа серед усіх інших. Але у неї є те, що відрізняє її від усіх інших міських шкіл. Це її директор Борис Кравченко. Цей один із нині «децентралізованих» освітянських керівників доволі прикметна політична фігура в нашому місті. Ще нещодавно він був лідером Партії регіонів у міській раді, адже очолював там фракцію цієї партії, чий найвищий керівник не так давно втік до країни окупанта та обвинувачується сьогодні у зраді Україні та інших кримінальних злочинах. Але нас цікавить не стільки моральна складова політичної діяльності екс-депутата, а те, як користується шкільний директор тією самостійністю, яка подарована йому та іншим мерією Олександрії. Буквально найсвіжіший приклад.

8 грудня 2016 року Б. Кравченко, як директор навчального закладу, а крім того і розпорядник бюджетних коштів, взяв та й уклав договір із фізичною особою-підприємцем Оленою Іваніною. Спитаєте ну то й що?

Перше, що зацікавило, це сума договору – 90 805 гривень. А друге – придбаний товар – 13 ноутбуків «ASUS X541SA» за ціною 6985 грн. за одну штуку.

Чи потрібні саме такі комп’ютери школярам? Якщо звернутися до офіційного представництва відомої компанії «ASUS», то на її офіційному сайті можемо прочитати, що такі ноутбуки є досить своєрідною технікою, оскільки відрізняються від своїх конкурентів чудовими мультимедійними можливостями, мають швидкісний процесор «Intel Core» шостого покоління та відеокарту «NVIDIA GeForce» геймерського рівня разом із ексклюзивною аудіотехнологією «SonicMaster». Все це, як стверджують розробники, треба для цифрових розваг!

Дивно, а ми думали, що ноутбуки у школі потрібні для навчального процесу, а не геймерства, або попросту грання в ігри, які в основному і вимагають величезних вартісних ресурсів комп’ютера.

Договір із примарними гарантіями

Ще одне питання до директора школи, який не тільки уклав договір із зазначеним підприємцем, але й повинен був читати цей документ перед тим, як поставити там підпис. У третьому розділі договору вказано, що підтвердженням якості товару з боку постачальника є сертифікат відповідності згідно Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року.

Але, як відомо, синхронізація українського та європейського законодавства такі речі, як ліцензування та сертифікація, відкидає. Закон, на який посилаються підприємець і директор школи в укладеному між ними договорі, як на підставу якості витрачених 90805 гривень, вже не є чинним майже рік, з лютого 2016 року. Тобто, якщо щось із придбаними ноутбуками буде не так, то притягти до відповідальності підприємця навряд чи вдасться, як і вимагати в разі чого і компенсацію за неякісний товар. Доведеться довго оскаржувати сам текст договору, який фактично з самого початку уклали не у відповідності із чинним українським законодавством.

Цікаво, а хто ж тоді очолює юридичну службу управління освіти та юридичне управління міської ради – фахові юристи чи практиканти, які ковтають будь-які папірці, які їм підсовують комерсанти, вигідні тим, хто не віддає, а отримує бюджетні кошти.

Таємні адреси продавця

Є ще одна цікава річ. Підприємець, що продала ноутбуки, дивним чином зареєстрована за двома адресами. Зверніть увагу: у договорі адресою ФОП Олени Іваніни є пр. Леніна, 68, хоча назва центральної вулиці Олександрії вже давно проспект Соборний.

Але не це головне. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса підприємниці з Олександрії із точно такими ж ім’ям, прізвищем та по-батькові зовсім інша: 28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 29, квартира 76. Таким чином, хтось комусь або збрехав, або вніс недостовірну інформацію в договір про придбання техніки за бюджетні кошти через недбалість.

Комп’ютери без найменувань

Школа № 15 цікава і іншою комп’ютерною закупівлею. Цього разу той самий директор школи Борис Кравченко уклав інший договір від 19 жовтня 2016 року про закупівлю у фізичної особи-підприємця Курбакової Віталіни Володимирівни за 93530 гривень 10 комп’ютерів за ціною 9353 за одну штуку.

Варто сказати про цікаві подробиці цього договору. Наприклад, у цьому договорі вказано, до речі, як і в попередньому, про якісь «технології та стандарти», що взагалі є голою абстракцією і до справи, як кажуть, не припишеш. Які стандарти, які технології? Макаронного виробництва чи юридичної безграмотності і керівної безвідповідальності?

У специфікації до договору не вказано, що комп’ютери придбавались разом з моніторами. Тож, як будуть користуватись цим дивом сучасної техніки діти? Але і це не є найважливішим.

Сама специфікація комп’ютера виписана досить примітивно, адже не вказано всі частини системного блоку, наприклад, у переліку є тільки вказівка про процесор, відео (імовірно відеокарту), оперативну пам’ять, жорсткий диск та блок живлення/

Всі частини комп’ютерів вказані без зазначення марки виробника, точних показників, назви конкретної запчастини, що зазвичай комплектується окремо та складається вже під час продажу в один системний блок. Складається враження, що писали як-небудь через нехлюйство, або навмисно не зазначили зміст техніки, яка постачається, адже в такому випадку відкривається простір для численних маніпуляцій специфікацією проданої техніки. До речі, знання про такі речі, як комплектація комп’ютера, є досить простими і вивчаються зараз дітьми у класах середньої школі.

У цьому ж договорі зазначено адресу підприємниці: проспект Будівельників, б. 27, кв. 7. Вже маючи досвід химерних подвійних адрес підприємців, ми перевірили і цю. І виявилось, що фізична особа підприємець, для якої приватна адреса є одним із важливих реквізитів у діяльності, теж не співпадає.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємець зазначена за адресою у тому ж будинку, але в іншій квартирі: проспект Будівельників, б. 27, кв. 5.

Є іще один цікавий момент. Підприємець, яка уклала договір на постачання чималої кількості техніки на чималу суму бюджетних коштів, виявляється має усього то декілька місяців власної комерційної історії, адже за даними відомостей у тому ж Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Курбакова Віталіна Володимирівна стала підприємцем лише 4 квітня 2016 року.

Основною ж діяльністю підприємниці є не комп’ютерні технології, а… роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

А крім того, підприємець переймається штукатурними роботами, будівництвом і всим, що із ним пов’язано.

Ви б не запитали у того, хто наважився продавати складну електронну техніку для дітей, як вона встигла за місяць перекваліфікуватись з будівельника-комерсанта у генія комп’ютерної техніки? А от директор Борис Кравченко, бачте, не проти того, щоб укласти договір на чималу суму коштів із підприємцем, який має коротку історію, не має досвіду роботи і до того ж відверто неграмотно складає перелік товару, за який отримує бюджетні гроші.

До речі, децентралізований директор школи вже витратив гроші бюджету на це придбання для школи. Про це свідчить запис щодо транзакції з цієї суми.

Знайомі прізвища

Комп’ютерним постачанням для школи № 15 переймаються не тільки ці приватні підприємці із подвійними адресами, а й надзвичайно цікавий, суперактивний підприємець Олександр Трач з селища Олександрійського з банківською пропискою в м. Харкові, про якого ми вже писали у попередній публікації. У статті «Куди йдуть гроші олександрійців: піар влади, сонячні відрядження та прапори», яка стала першою із серії публікацій про використання бюджетних коштів в Олександрії, О. Трач фігурує, як один з найактивніших продавців всієї оргтехніки для міської влади: від комп’ютерів до об’єктивів. Виявляється, що отримані ним до ста тисяч гривень від управління справами міськради за камери, комп’ютери та дуже дорогі картриджі – це лише вершина айсбергу, але не вся крижина.

Хоча цього разу пан Трач підробився усього то трохи більше ніж дві тисячі гривень на ремонті та заправці картриджів.

Містичні ноутбуки

Як ми вже зазначали, постачальниками комп’ютерної техніки за кошти міського бюджету є практично одні й ті ж самі люди із мізерним досвідом комерційної справи. При цьому в договорах записуються дуже дивні речі, а точніше то зникають, то з’являються недешеві технічні прилади.

Ось яскравий приклад. 7 грудня директор Олександрійської гімназії ім. Т.Г. Шевченка Олена Лобунська, яка, до речі, теж була депутатом Олександрійської міської ради VI скликання від тієї ж Партії регіонів, як і Борис Кравченко, підписала дивний договір.

Вартість придбання – 194247 гривень за комплект комп’ютерної техніки. Постачальником на таку чималеньку суму є та ж сама підприємець Олена Іваніна, адреса якої за цим договором з гімназією зазначена, як проспект Леніна, 68, а у згаданому нами раніше реєстрі – вулиця Героїв Сталінграда, 29, кв. 76. Як і в колеги по директорському кріслу в школі № 15 в договорі теж вказано недіючий закон, як основу якісних показників. Але справжній лабіринт містичних здогадок викликає текст цього договору. Отже предметом договору є придбання такої техніки: мультимедійний комплект: ноутбук «ASUS X541SA» з мишкою, проектор «Epson EB-98H», інтерактивна дошка «Xiamen RE(D)80A», мишка; мультимедійний комплект: «ноутбук «ASUS X540SLA», проектор «Epson EB-98H», інтерактивна дошка «Xiamen RE(D)80A», мишка; ноутбуки «ASUS X541SA» з мишками. Тобто купується два мультимедійних комплекти та ноутбуки (до речі, теж геймерські, аналогічні тим, що і в школі № 15).

Тепер читаємо кількість товару, який постачається за цю чималу суму – 16 одиниць продукції, включаючи 14 ноутбуків та два комплекти.

Та тепер приготуйтесь до сюрпризів, бо чи то є якась містика у складачів цього договору, чи просто, хтось маніпулює бюджетними грошима з певною метою, але виявляється те, що хотіли купувати і про що заявили у конкурсній пропозиції, тепер змінили.

Отже, хотіли купити у першому мультимедійному комплекті ноутбук «ASUS X541SA», а купують – «X540SLA». У другому комплекті хотіли купити «ASUS X540SLA», а купують «ASUS X541SLA», а також несподівано у специфікації з’являється презентер (дистанційний пульт).

Ціна за перший мультимедійний комплект складає 50132 грн., за другий комплект – 46325 грн., а за один ноутбук 6985 грн. Всього на придбання за договором мали б витратити 194247 грн. З арифметикою все гаразд, проте маніпуляція із показниками викликає подив.

Ізюминкою є те, що на офіційному сайті виробника такої моделі ноутбуку, як вказана у договорі – «ASUS X540SLA», віднайти не вдалось. Проте є схожа назва моделі, яка вже знята з виробництва, – «X540SA», і невідомо, як буде підтримуватись робота цих приладів у школі, адже придбаний ноутбук вже не випускається підприємством-виробником. Яка ціна такого товару, якщо він десь ще продається, дізнатись складно, адже головні постачальники пишуть про відсутність його на складі. Чи не в цьому криється загадка? Адже, як кажуть, «диявол криється у деталях». Втухати за бюджетні кошти застарілий непотріб, що у когось залежався з давніх-давен, та й ще непогано підзаробити на цьому?  

Депутатський бізнес і системність «своїх»

Проте, не тільки цікаві комп’ютери купувались гімназією, очолюваною Оленою Лобунською. Схоже все, що пов’язано із бюджетними коштами, має бути в основному діяльністю депутатів минулого скликання, бо капітальним ремонтом фойє та спортивного залу цього навчального закладу в 2016 році переймався екс-колега Олени Лобунської по фракції Партії регіонів – Микола Рожков, прізвище якого також згадувалось нами в минулій публікації, як виконавця ремонтних робіт для влади за бюджетні кошти. Сума контракту, точніше додаткового договору – 241543 грн.

Вартість одного квадратного метру цього ремонту склала для бюджету 395,9 грн. Дешево це чи дорого – інше питання, однак цікавим є системність участі обмеженого кола осіб у використанні бюджетних коштів.

Системність є і в юридичній безграмотності директорів шкіл та маніпуляціях під час проведення торгів. Якщо поцікавитись доступною, завдяки системі «Рrozorro», інформації, виявиться, що ексклюзивним постачальником комп’ютерної техніки у міські школи та дитсадки є згадана підприємець Олена Іваніна. Саме вона перемагала скрізь. В тому числі на постачання мультимедійного комплекту та ноутбуків для дитсадка № 19. Щоправда там оказія вийшла – договір довелось переукладати, бо електронний підпис було невірно накладено. Але це технічні дрібниці і питання до готовності директорів працювати із документацією. Це не так цікаво, як інше: у цьому випадку проконтролювати замовлення влади взагалі неможливо, бо директор дитсадка Нелі Овчаренко взагалі не вказує у документації, що намагається купити, тільки загальні слова: «ноутбуки, мультимедійний комплект». Складається враження, що директор взагалі не переймалася тим, що купується за доволі круглу суму в розмірі 106012 грн.

Чому так відбувається?

Схожа історія і з іншими комп’ютерними придбаннями в освітній галузі міста. Всі подробиці «комп’ютерних» закупівель влади ми не будемо деталізувати. Відзначимо декілька важливих моментів.

Перше, що дивує – юридична необачність тих, хто укладає від імені влади договори. На нашу думку, вони можуть стати підставою для певного постачання продукції або постачання її не тієї якості, яка вимагається.

Витрачання коштів здійснюється хаотично, у документації про придбані комп’ютери немає точної специфікації. Це може стати підставою відвертих маніпуляцій, підміни комплектуючих для «здешевлення» видатків постачальників.

І третє важливе зауваження. Такий підхід до справи показує, що насправді ніякої реальної «децентралізації» діяльності навчальних закладів не відбулось і мрії мера та реальність зовсім різні речі. Мер все більше схожий на керівника, який не володіє реальною ситуацією, а кліпає очима у відповідь на розумні та правильні слова підлеглих.

Важливим підсумком є і те, що основні постачальники мають обмежене коло осіб, яке дотичне до того, що обслуговує інших міських розпорядників бюджетних коштів. Не виключено, що це може бути звичайною паперовою ширмою для завчасного вирішення конкретного продавця товару не за конкурентними пропозиціями, а за попередньою таємною домовленістю.

Але це ще не вся історія із тим, як витрачають бюджетні гроші в Олександрії. Далі буде.