Олександрія: КОРУПЦІЯ СТОП. Земельні оборудки по-олександрійські, або чому комунальний ліс невдовзі ростиме тільки для рідні мера

Дванадцять соток землі для саду та городу. Багато це чи мало? Якщо її треба доглядати, щоб виростити собі на прожиття городину, – то, напевно, і замало. Імовірно, може вистачити на скромний сад. Але якщо ці сотки у лісовому масиві, що посеред міста, для такого собі приватного релаксу, та ще і для рідні мера, то може і забагато. Бо для громади міста краще залишити ліс, аніж створювати чергову панську садибу. Але, як виявляється, вирізати багаторічні дерева і віддати ділянку під ними для найближчого оточення керівництва мерії можна запросто. Це не складно навіть тоді, коли здійснюються ці оборудки за межами закону. Бо це в Олександрії і це для «своїх».

Правоохоронцями Кіровоградщини нещодавно відкрито кримінальне провадження за ст. 358 КК України щодо певних земельних оборудок у нашому місті. За сухою офіційною кваліфікацією правопорушення «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів» побачити щось таке, що може вразити журналістів та городян, одразу важко. Для правоохоронців же це взагалі такий собі рядовий злочин, що зустрічається в їх професійному житті майже постійно і не особливо бентежить. Інша справа, коли поряд з кваліфікацією аналізуєш саму фабулу правопорушення. Саме тоді починаєш розуміти, як на корінцях з фрагментів такого собі неважливого, як кажуть правоохоронці, дріб’язкового кримінального правопорушення і вимальовується увесь неосяжний простір української корупції, що остаточно добиває й так вже тяжкохворе суспільство. Саме це зацікавило наших журналістів і спонукало провести власне невеличке журналістське розслідування. Ми проаналізували наявні документи та намагались поспілкуватись з якомога більшою кількістю учасників цих подій, але далеко не всі виявились охочими до спілкування. Якщо представники землевпорядної фірми розповіли все, про що ми їх питали, то от інші учасники подій прокоментували нам, що вперше про все це чують і говорити, власне, немає про що. Історія ж почалась тоді, коли на одній з міських землевпорядних фірм почали аудит власної документації.

Тоді виявили дуже дивну документацію на 12 соток землі, що оформлювались на громадянку Марину Іваненко. Для землевпорядників фірми «Гео-кадастровий центр» ці документи виявились цікавими тим, що виготовлені вони були, на їх думку, з порушенням всіх імовірних і неімовірних законодавчих обмежень та завдяки відвертій підробці, як стверджують службові особи підприємства, їх підписів. Журналістів же зацікавила також і особистість вигодонабувача, тобто того, хто ж з цієї імовірної оборудки отримує вагому матеріальну приємність.

Перше – виявляється, 12 соток «нарізали» просто посеред лісу. Принаймні точно посеред зеленої зони, бо, як встановила комісія за участі міського депутата і інженерів-землевпорядників на місці, де, мовляв, буде майбутній сад – вже давно ростуть двадцять великих дерев лісового насадження, а також є вже декілька спиляних. Друге – вигодонабувачем, тобто особою, якій планується виділити ці 12 соток землі, є працівниця управління культури міської ради Марина Іваненко. Вона, як виявилось, є племінницею дружини олександрійського мера Степана Цапюка, тобто донькою рідного брата дружини мера Любові Петрівни Цапюк.

Публічна кадастрова карта показує, що навколо зазначеної земельної ділянки – ліс, а недалеко – річка Інгулець, поряд з якою вже отримано у приватну власність чимало земельних ділянок. Проте жодна з них чомусь не рухалась у бік відрізування шматків лісу для приватних потреб. А ця ж знаходиться прямо у лісовому масиві. Чи не є це порушенням законодавства? Чи дійсно може бути приватна садиба на території, що є власністю територіальної громади, на якій росте ліс, що, до речі, також є комунальною власністю і природним багатством громади? Якщо переглянути українське законодавство, то виявляється, що зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення, які перебувають у комунальній власності, здійснюється тільки з погодження Кабінету Міністрів України. Яким же чином міська рада спромоглась ухвалити рішення про можливість дати дозвіл на розробку технічної документації для розміщення приватного саду там, де росте комунальний ліс, навіть не звертаючись до Кабміну за погодженням? Виявляється, що от просто так, може і все тут. До речі, відповідне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації на цю землю було ухвалено наприкінці каденції міської ради минулого шостого скликання, а саме 23 жовтня 2015 року. Саме тоді, на завершенні свого існування, попередня міська рада разом із олександрійським мером пачками штампувала рішення щодо роздачі собі, своїм близьким та оточенню комунальних земель. Чи то побоювались, що не встигнуть? Чи не вірили тоді у можливість Степана Цапюка знову перемогти на виборах?

Не так вже й важливо, завдяки яким саме думкам на світ з’явилось зазначене унікальне рішення міської ради. Констатуємо, що воно з’явилось на світ та стало офіційною підставою для виготовлення відповідної технічної документації на цю земельну ділянку просто посеред лісу, від імені землевпорядного підприємства «Гео-кадастровий центр», керівництво якого зараз просто шоковане з цієї події. Але саме в цьому ще одна родзинка, що з легкістю може пояснити, чому міська влада не особливо переймалась отриманням погодження Уряду і наданням дозволу на виготовлення технічної документації задля подальшого виділення земельної ділянки у приватну власність просто посеред комунальних «легень» міста. Як виявилось, опікувався цим земельним питанням і виготовленням відповідної документації безпосередньо громадянин Олександр Іваніченко, що на той час працював на зазначеному підприємстві «Гео-кадастровий центр» і саме після звільнення якого керівництво вирішило інвентаризувати землевпорядні справи на своїй фірмі. І от саме тут починає все ставати на свої місця та стають помітними всі елементи цього, на перший погляд, хитромудрого сплетіння влади та приватних інтересів.

Громадянин Олександр Іваніченко став відомим ЗМІ тоді, коли його прізвище профігурувало в скандалі зі спробою прибрати до рук гектар землі біля того ж Інгульця, трохи далі у бік стадіону, неподалік недобудови, що за часів радянської влади планували зробити новим Палацом піонерів. Ще тоді, декілька років тому, подейкували, що Олександр Іваніченко не є самостійним у прийнятті таких рішень, бо був новим обранцем доньки мера Степана Цапюка – Наталії, яка не так давно розірвала свій другий шлюб з екс-першим заступником олександрійського мера Віталієм Проквасом. Зараз О. Іваніченко – новий чоловік доньки мера і вже має з нею спільну дитину. А от кумою цієї подружньої пари, як нам повідомили на землевпорядній фірмі, віднедавна стала не хто інша, а якраз вигодонабувачка Марина Іваненко, двоюрідна сестра Наталії, нинішньої дружини О. Іваніченка. Проте навряд чи були б цікавими ці факти особистого життя рідні мера, якби не цей скандал та попередній скандал зі спробою отримати гектар землі біля Інгульця.

Нагадаємо про нього. Було це ще в серпні 2014 року, коли Олександр Іваніченко разом із своєю матір’ю Наталією Іваніченко написали заяви, а потім і отримали рішення виконавчого комітету про виділення у власність для будівництва приватного 1-2 поверхового будинку землю на території колишніх луків біля злиття річок Березівка та Інгулець. Земельна ділянка, яку хотіли оформити на себе близькі до мера громадяни, раніше була місцем, де планувалось спорудити нове приміщення міського Палацу школярів та молоді. В 90-х роках минулого століття будівництво припинилось і потім недобудований Палац продали. Новий власник продовжувати будівництво не став та розібрав недобудову на будівельні матеріали. Нині ця земельна ділянка вільна від забудови. Свого часу на ній також планували насадити дерева для створення нової зеленої зони в місті.

Щоб позбутися продовження цього гучного скандалу навколо оточення мера, невдовзі на тих самих умовах більшістю голосів міськради минулого скликання цю землю передали іншій людині – такій собі громадянці Вікторії Кульковій. Яке вона має чи, навпаки, не має відношення до родини мера, крім чуток та інсайдерської інформації нам достеменно невідомо. Проте дивує те, як і за що ця жінка, яка, згідно з офіційними реєстрами, не є ні підприємцем, ні власником чи акціонером фірми, вирішила придбати майже 1,14 гектара землі на штучному півострові для декількамільйонних, як мінімум, капіталовкладень у будівництво. В будь-якому разі до цих пір, після скандалу і численних публікацій, ця земля залишається вільною для відвідувань городян та ніякого будівництва там поки що не ведеться.

До речі, донька олександрійського мера Наталія, як відомо, теж мала неприємності з законом. І теж через землю. Тоді вона діяла в інтересах міської влади на чолі з її батьком проти приватного ринку «Айсберг». Як наслідок, судовим рішенням дії Наталії Лазаренко (прізвище по першому чоловіку) були визнані протиправними, а Державну реєстраційну службу, де на той час донька Степана Цапюка працювала державним реєстратором, зобов’язано скасувати реєстрацію земельної ділянки під ринком «Айсберг» за комунальним центральним ринком. Щоб було більш зрозуміло, донька олександрійського мера Наталія Лазаренко, працюючи державним реєстратором, узяла і протиправно перереєструвала землю під приватним ринком «Айсберг» на комунальне підприємство «Олександрійський центральний ринок». Причому зробила це свідомо, не дивлячись навіть на те, що існувала ухвала Господарського суду, яка була у розпорядженні Державної реєстраційної служби, про заборону здійснювати реєстрацію права користування згадуваною земельною ділянкою. 

Не вдаючись у подробиці цієї справи, зазначимо, що тоді конфлікт між владою міста та приватним ринком дійшов до такого нервового напруження, що заради помсти комерсантам, які вигравали у міської влади процес за процесом в суді, мер долучив навіть власну рідну доньку, що працювала держреєстратором, спонукавши її на відверто протиправні дії.

Ця скандальна історія з донькою мера тривала декілька років, навіть було відкрито кримінальне провадження. Результат його нам не відомий, але в будь-якому разі певний «досвід» незаконності дій в земельній сфері в родині мера вже мається. Тепер справа від доньки дійшла до нового зятя мера Олександра Іваніченка. Проте чи сам він міг вигадати цю справу? І навіщо? Тут є чимало варіантів відповідей, проте є і ті, які можуть мати більшу вірогідність.

По-перше, можливо, О. Іваніченко взяв та по-родинному просто «поміг» двоюрідній сестрі дружини та по сумісництву своїй кумі, якщо можна так назвати такі дії. А можливо навпаки, це вона зробила послугу та погодилась на те, щоб її прізвище фігурувало в документах замість її скандально-відомих кумів.

По-друге, вся ця земельна історія може мати місце не тільки у цьому окремому випадку. Можливо, що людина, яка мала досвід у земельних оборудках та спиралась на посадовців, що тримають у руках необхідні важелі впливу, могла оформити землю не тільки своїм родичам чи близьким, але й просто потрібним людям, в т.ч. на таких собі підставних осіб.

Як це могло бути? Сказали, попросили, взяли у долю або пообіцяли нагороду. Як вам такі варіанти? Хіба немає в них імовірності?

Погано лише те, що через цю, викриту суто випадково, земельну схему можуть стати жертвами абсолютно непричетні до махінацій громадяни, адже тотальна перевірка земельної документації може призвести до анулювання незаконно виданих документів. Проте хіба місцевим чиновникам і особисто меру, тобто тим, хто має право розпоряджатися землею громади, буде до цього діло?

Поки що відомо лише про те, що керівництво землевпорядного підприємства звернулось до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо відкриття кримінального провадження по факту незаконного виготовлення земельної документації та підробки підписів. Відомо і те, що колишній працівник фірми, нинішній зять мера О. Іваніченко теж поспішив до правоохоронців і подав відповідно заяву на своїх колишніх роботодавців. Тепер залишається лише чекати результатів перевірок.

Висновок із цієї історії напрошується лише один. Може ще хтось досі сумнівався наскільки корупція прогризла всі кабінети нинішньої мерії? Ця історія – свіжий приклад того, що як «віджимали» міську громаду, так і «віджимають» та будуть «віджимати» її ті, у кого в руках нехай і маленька, але влада. І чим далі, то ці дії ставатимуть все нахабнішими, як кажуть, «на повну котушку».